Саме це запитання найчастіше задають батьки на батьківських зборах. Тож хочу наголосити, що і ті, хто практично зразу надає дітям повну свободу у підготуванні уроків так же неправі, як і ті, хто проявляє надмірну опіку.
«Уроки задані тобі, а не мені!» - таке ставлення батьків викликає образу. Виявлено байдужість до важливих для дитини шкільних справ – і в результаті страждає якість виконуваних робіт. «Ну, що нам сьогодні задано?» (при цьому розкриваються підручники і зошити). Така позиція батьків формує у дитини безвідповідальність, упевненість, що все буде зроблено добре і без особливих зусиль. Що ж треба робити батькам при спільному приготуванні уроків?
По-перше, перевірте, чи правильно організоване робоче місце дитини. Джерело світла має знаходитись спереду і зліва, на столі не повинно бути ніяких зайвих предметів. Уточніть розпорядок дня, визначте разом з дитиною час, коли вона сяде за уроки. Приступати до виконання домашнього завдання краще за все через годину-півтори після повернення зі школи, щоб дитина встигла відпочити від занять, але ще не надто збудилася домашніми розвагами та іграми з товаришами. Не варто відкладати все на вечір. Сплануйте разом з дитиною послідовність приготування уроків. Спочатку краще виконати невелике завдання, яке подобається дитині, - це допоможе їй зосередитись і включитися в роботу на емоційному піднесенні. Потім – найбільш складне, поки не втомилась. Творчі роботи (малювання, ліплення та ін.) краще залишити на кінець занять – їх не варто обмежувати часовими рамками. Для 7-річної дитини час безперервної роботи не повинен перевищувати 15-20 хвилин, на кінець навчання у початковій школі воно може доходити до 30-40 хвилин. Потім дитині необхідна перерва 5-10 хвилин, під час якої бажано рухатись. Перед початком виконання якого-небудь завдання запитайте дитину: «Як ти думаєш, скільки хвилин тобі знадобиться, щоб виконати це завдання?» Поставте перед нею годинника і після закінчення роботи обов’язково зверніть увагу на те, скільки часу витрачено насправді. Це сприяє вихованню організованості і формує «відчуття часу».
Контролюйте разом з дитиною виконання наміченого плану. Підвищена здатність розсіювати свою увагу характерна для дітей молодшого шкільного віку. І в той же час навички роботи, набуті в перші роки навчання, залишаються на все життя. Звичка працювати чітко і організовано допоможе ваші дитині справитися з великими навантаженнями, які чекають її у середній і старшій школі. З самого початку навчання дитина повинна знати, що на робочому місці працюють, а граються, малюють, їдять цукерки – в іншому місці. Якщо вам вдасться її переконати в цьому, з часом у дитини сформується умовний рефлекс: робоче місце буде викликати стан мобілізації зусиль і працьовитості.
Допоможіть дитині, коли вона зіткнулась з труднощами. Однак, не треба піднімати діяльність своєї дитини. Навчання – це труд, який вимагає зусиль і напруги. Однак, якщо на даному етапі труднощі непереборні – обов’язково допоможіть. Інакше досвід неуспіху може закріпитися і провести до явища, яке психолог називає «вивченою безпомічністю». Якщо тривалі зусилля не приводять до успіху, людина перестає вірити у свої сили, стає пасивною і безініціативною. Надавайте дитині емоційну підтримку. Школа пред’являє серйозні вимоги, протягом дня дитина одержує велике емоційне і інтелектуальне навантаження. Завдання дорослого – «бути поруч», разом з дитиною радіти її успіхам і переживати її невдачі і труднощі.
Погана оцінка – серйозне покарання, і якщо ви бачите, що дитина засмучена, не слід висловлювати ще й своє невдоволення. Синові чи донці, перш за все, зараз потрібна ваша підтримка, розуміння, готовність розділити ваші почуття. Драматизування шкільних невдач, надто велика вимогливість і моральний тиск можуть обернутися неврівноваженістю дитини, страхом неспроможності, передчуттям нових невдач.
Не давайте дитині додаткових домашніх завдань і не примушуйте переробляти погано виконану класну роботу. Можна запропонувати перевірити її і виправити помилки, але переписувати не треба. Повторне виконання уже виконаного завдання сприймається як беззмістовна, нудна справа. Воно відбиває бажання займатися, позбавляє віри в свої сили.
Поступово знижуйте ступінь контролю. Пряму участь у виконанні уроків можна скоро замінити своєю присутністю. Треба сидіти поруч з дитиною не увесь час, а тільки перші кілька хвилин, потім підходити до неї на деякий час протягом роботи. На кінець початкової школи дитина повинна навчитися робити домашні завдання самостійно, показуючи батькам тільки готовий результат.
Незмінним повинні залишатися тільки інтерес і увага до життя вашого маленького школяра!