На початку 70-х років школа виконала постанову керівництва держави «Про завершення переходу до загальної середньої освіти молоді й подальшого розвитку загальноосвітніх шкіл». З червня 1972 року на посаду директора було призначено в минулому заступника голови міськвиконкому Григорія Івановича Манзю. Колектив школи здійснює роботу над підвищенням якості знань. Працює зал профорієнтації, гуртки. Піднімаються питання проблемного навчання, де знання не даються у готовому вигляді, а учень повинен їх добувати сам.
З середини 70- х років школа № 5 входить у число кращих шкіл міста за досягненнями в навчанні – 50,5% учнів навчаються на «4» і «5», серед них 76 відмінників. Уже декілька років підряд школа займає перші місця у міських спартакіадах. Другий рік отримує Диплом ІІІ ступеня ЦКВЛКСМ, ЦК ДОСААФ СРСР і редакції газети «Известия».
У кінці 70-х років учителі школи активно заговорили про диференційний підхід у навчанні, використання на практиці військової і педагогічної психології. Головним завданням педколективу стало виховання в учнів уміння самостійно поповнювати свої знання, орієнтуватися в науковій і політичній інформації.
У школі обладнали музей братів Радченків, чиє ім’я на той час носить школа, а також зберігаються інші краєзнавчі матеріали.
Негативною рисою того часу стає часта відмова учнів вивчати українську мову, що дозволялося тогочасними нормативними актами.
Після виходу Г.І. Манзі на заслужений відпочинок у 1979 році директором стала жінка, яка потім ще понад двадцять років працювала в школі вчителем хімії – Тетяна Георгіївна Поліщук.
21 квітня 1981 року школу очолив Юрченко Олександр Володимирович.
На той час це була одна з найбільших шкіл міста. У ній налічувалося 29 класів, де навчалося більше 1000 учнів (у більшості класів наповнюваність сягала до 40 учнів). Працювати доводилося у дві повні зміни.
Знову дуже гостро постало питання розширення площі школи. У 1984 році це вдалося частково зробити за рахунок приєднання до школи території і будівлі реформованого дитячого садка № 3 «Голуб миру». Але в непристосованій будівлі вдалося розмістити лише виробничі майстерні, бібліотеку та медичний кабінет.
На початку 80-х років профорієнтація у школі набуває одного з головних напрямків роботи: спільні класні години з учнями профтехучилищ, екскурсії на виробництво. Шефами школи стають бригади заводу КЕМЗ, ПМК – 10, РУС. Учні активно працюють у таборі праці та відпочинку.
У 1982-1983 навчальному році у школі навчається 1054 учні. Відмінниками стали 42 учні.
До 50-річчя у школі капітально відремонтовано приміщення, побудовано шкільну огорожу, продовжено благоустрій шкільної території.